Олександр Довженко. "ІВАН"

З червня по вересень 1930 року Олександр Довженко разом з Данилом Демуцьким та Юлією Солнцевою перебував за кордоном: у Чехословакії, Німеччині, Великій Британії та Франції. У Празі директори кінотеатрів визнали його фільми занадто революційними та занадто мистецькими. У Берліні Довженко думав про постсинхронізацію «Землі», але марно. У Парижі йому пропонували поставити фільм, а в Лондоні Довженко вів розмову вже про телебачення.

Повернувшись, він запропонував керівництву «Українфільму» сценарій про трагедію Умберто Нобіле та Руала Амундсена, але отримав відмову. Щоб мати можливість працювати далі Довженко погодився «сплатити данину» і зняв фільм про будівництво греблі Дніпрогесу — «Іван» (перший звуковий фільм) — який мав підтвердити незворотний шлях індустріалізації.

Знімальна група

Кадр з фільму. Режисер: Олександр Довженко Сценарист: Олександр Довженко Оператори: Данило Демуцький, Юрій Єкельчик, М.Глідер Художник: Юрій Хомаза Композитори: Ігор Белза, Борис Лятошинський, Юлій Мейтус Звукорежисер: Олександр Бабій

Акторський склад

Петро Масоха — Іван Степан Шагайда — батько Івана Степан Шкурат — прогульник Губа Олена Голик — мати Івана Дмитро Голубинський Микола Надемський Олександр Хвиля

https://uk.wikipedia.org/wiki/Довженко_Олександр_Петрович

Олександр БЕЗРУЧКО

НЕЗНАНИЙ ЛИСТ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА ДО СТАНІСЛАВА КОСІОРА

Яскрава харизма й талант пристрасного промовця (“Говорив Довженко дуже своєрідно – найпростіші, повсякденні речі набували для слухачів додаткового змісту, піднімаючись і поглиблюючись одночасно”7 ), а, головне, талановиті фільми митця спричинювали те, що учні режисерського відділу КДІКу бажали навчатися режисурі саме в нього. У свою чергу, й Довженко мав величезне бажання працювати зі студентами: “Урочисто обіцяю вам і всьому режисерському курсові використати вашу молоду енергію, творчий запал у моєму першому звуковому новому фільмі”8 . Після закінчення “Івана” у КДІКу відбулися прем’єра та громадське обговорення фільму9 . Студенти сподівались, що після закінчення фільмування Довженко розпочне обіцяний курс лекцій з кінорежисури, але ці надії лишилися марними

...Тож надамо слово самому О. Довженкові: “Навіть студенти, що відбували практику в моїй групі (“Іван”), вважалися в інституті довженкістами, тобто контрреволюціонерами в кіно. Я був позбавлений можливості виховувати кадри. А в тому, що мене не запросили до Київського кіноінституту хоча б лектором, я вбачав небажання, щоб хто-небудь у мене вчився”...

Влада боялася впливу Довженка на молодих кінематографістів: “в кіноінституті… студентство: Лисогорко Ян, Крикун Григорій, Шеренц (Ференц Теодозій. – О. Б.), Сасім Микола та інші починають схилятись перед культом Довженка, як божка української кінематографії... Вся робота… в кіноінституті спрямовується… з орієнтовною точкою на “єдиноправильний” метод в кінематографії – творчий метод О. П. Довженка… Через творчий метод О. Довженка вони намагаються спрямувати всю роботу українського кінематографічного процесу. Творчий метод О. Довженка вони оголосили за орієнтовний, за домінантний метод доби, що в принципі суперечить політиці партії в царині мистецького літературного і взагалі культурного процесу”.

Реакція владних структур не забарилася: у грудні 1932 р. з фільму “Іван” на Україні були вилучені “найбільш політично невитримані кадри”23, а навесні 1933 р. “припинилося демонстрування фільму “Іван” на екранах республіки. Склалися умови, коли Довженко не міг творчо працювати”.

Прагнучи займатися в Україні творчою та педагогічною діяльністю, О. П. Довженко був змушений звернутися до українського можновладця С. В. Косіора з листом.

Наприкінці листа Довженко благав про допомогу: “От чому мені зараз дуже важко... я в перший раз у житті опинився в тупику”26. Але відповіді митець так і не отримав.

https://old.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU-1-6-2006/26.pdf

Фільм "Іван" 1932р.

https://www.youtube.com/watch?v=moujoz-fA_0