Олександр Довженко у Харкові

«Вже я не Довженко, а чорт…» (історія однієї дружби)

Володимир Панченко

25 липня 1945 року Олександр Довженко зробив у щоденнику запис, над яким тепер доводиться ламати голову: «Чую, що Бажан став моїм ворогом».

Як?! Микола Бажан – ворог Довженка? Але ж хіба не були вони ще від середини 1920-х років друзями, яких, здавалося б, назавжди зблизили кіно, література, спільні мистецькі ідеали?

Так, були. І все ж, настав момент, коли геометрія їхніх стосунків серйозно ускладнилася…

Кіномолодість

Познайомилися Довженко й Бажан 1925 року в Харкові. У спогадах, написаних мало не через півстоліття, Микола Бажан згадував друга, не приховуючи свого давнього захвату його неординарною особистістю. І справді: в карикатурах художника «Сашка», в його палких дискусіях із Анатолієм Петрицьким, у феєричних оповідях і в співі, навіть у «творчій тривозі й жазі», – у всьому відчувався Довженків талант.

А ще – «він був красивий». І хода його також була незвичайною: Довженко «ніс своє тіло в просторові й скульптурно розміщував себе (! – В.П.) в його тривимірності. Красиво закинута д’горі голова, сильна, нервова шия, розмашисті рухи рук, випростані груди, широкий, легкий крок – це була гармонійна хода людини, яка вільно почуває себе в світі, якій органічно притаманне почуття ритму і лінії»…

Тоді, в другій половині 1920-х, вони жили на Пушкінській вулиці в двоповерховому будинку, експропрійованому радянською владою у якогось харківського багатія. Поселилися тут працівники газети «Вісті ВУЦВКУ», до числа яких належав і Довженко (до тодішньої столиці УСРР він приїхав ще восени 1923-го, після того, як розпрощався зі своєю дипломатичною кар’єрою)...

http://litakcent.com/2017/08/31/vzhe-ya-ne-dovzhenko-a-chort-istoriya-odniyeyi-druzhbi/

Після розпаду «Гарту» Довженко став одним з засновників ВАПЛІТЕ. У своїй статті «До проблеми образотворчого мистецтва» в теоретичному збірнику ВАПЛІТЕ за 1926 рік Довженко дав рішучу відсіч спробам Асоціації Художників Революційної Росії (АХРР), яка підтримувалась радянським урядом, підпорядкувати неоромантичне мистецтво України принципам соціалістичного реалізму та накиданням на нього «убогої мистецької традиції передвижників». «Це перший випадок в історії культури, де стиль „постановляють на засіданні“», — глузував Довженко. Натомість він проголосив незалежний шлях українського мистецтва, яке завжди опиралось на історичну і народну традицію, та мала живий контакт з сучасним європейським мистецтвом. АХРР Довженко протиставив Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), яка була своєрідним відповідником ВАПЛІТЕ в художньому мистецтві, за що й була згодом знищена органами НКВС.

Згодом через ВАПЛІТЕ Довженко зблизився з ВУФКУ, але в Харкові в той час єдиним драматичним мистецтвом був театр, а Довженка театр не цікавив. Саме тоді він розробив власну концепцію кадру-скетчу та кадру-плакату, тому театр був відкинутий як такий, що не відповідає ні темпераменту художника, ні його розумінню режисури.

ВІКІПЕДІЯ

https://uk.wikipedia.org/wiki/

У Харкові показали, як би виглядала Instagram-сторінка Олександра Довженка

https://www.facebook.com/watch/?v=502015603929317

"Будинок "СЛОВО" / Кіно з Яніною Соколовою / 28.10.17

https://www.youtube.com/watch?v=i8C1MAH1X3M

Короткометражний фільм "Слово" - 2018

https://www.youtube.com/watch?v=Tc1P89uEPq8

Будинок «Слово»

https://megogo.net/ua/view/3767231-budinok-slovo.html