Історія
СЬОГОДНІ БУДУЄТЬСЯ МОГУТНЯ КІНОФАБРИКА ВУФКУ – НОВИЙ “УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛІВУД”
Кіно Журнал

Історію цю не переказати кількома словами, вона завжди була складною, трагічною, непередбачуваною, але й прекрасною. Бо творили її талановиті, відчайдушно-закохані у свою справу ентузіасти. Це вони по всьому світу збирали найкращу техніку і вигадували унікальне обладнання, створювали неперевершені історичні костюми, збирали та виготовляли реквізит, декораціі, павільони з бассейнами для спецефектів, відновлювали зброю та давали друге життя транспортним засобам. Мабуть нема того, чого б не зробили для кіно студійні спеціалісти, бо кіностудія була і залишається унікальним підприємством з повним циклом кіновиробництва.

Київська кінофабрика, яка з часом стала всесвітньо відомою Національною кіностудією художніх фільмів імені Олександра Довженка, була збудована на тодішній околиці Києва всього за один рік.

Проект усіх будов фабрики належить київському архітекторові професору Валеріану Рикову.

Рішення про збудування в Києві кінофабрики було прийнято 12 лютого 1926 року на засіданні Президії київського окрвиконкому.

Перші фільми кіностудії

4 березня 1928 року на екрани вийшов перший фільм Київської кінофабрики режисера Акселя Лундіна «Ванька і месник», який ночами знімався в недобудованому павільйоні, бо вдень вирувало будівництво. У 1928 році було знято ще дві короткометражні художньо-документальні стрічки – «Ясла» Михайла Кауфмана та «Одинадцятий» Дзиги Ветрова.
Ванька та Местник Акселя Лундіна
Одинадцятий Дзиґа Вертов

Сьогодні Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка – сравжня перлина в центрі Києва. На 16 га території розташовані п’ять знімальних павільйонів.

Кіностудія має вітчизняну та зарубіжну знімальну техніку, велику колекцію ігрових костюмів, п’ять тонательє, унікальний піротехнічний цех, транспортний цех з сучасним та ретро-автопарком та багато інших.

Окрасою теріторії кіностудії є неперевершений довженківський сад, за яким дбали та дбають багато поколінь довженківців.

Серед здобутків кіностудії – нагороди 75 Міжнародних і 65 Всесоюзних кінофестивалів, 19 державних і 9 республіканських премій, нагороди республіканських, зональних і молодіжних кінофорумів. Є й найвища нагорода Американської кіноакадемії, яку отримав фільм «Райдуга» Марка Донського.

Фільм «Земля», Олександра Довженка на Всесвітній виставці у Брюсселі у 1958 році визнаний одним з 12 найкращих у світі фільмів.

Фільм Юрія Іллєнкa «Білий птах з чорною ознакою», завоював Золоту медаль на МКФ у Москві 1971 року, а пізніше –  премію «Срібні сирени» на МКФ у Сорренто (Італія). Його фільм «Лебедине озеро. Зона» отримав на Каннському МКФ найвищу нагороду кінопреси – премію ФІПРЕССІ.

Високої оцінки здобули роботи Романа Балаяна: «Польоти уві сні та наяву» –Державна премія СРСР, «Оберігай мене, мій талісман» – Золотий приз МКФ в Авеліно (Італія), приз «Золотий тюльпан» на Міжнародному кінофестивалі у Стамбулі.

Державною премією України імені Т. Шевченка були нагороджені «Тіні забутих предків» (1964, реж. С. Параджанов), «Гадюка» (1967, реж. В. Івченко), «Родина Коцюбинських» (1971, реж. Т. Левчук), «В бій ідуть тільки “старики”» (1973), «Ати-бати, йшли солдати…» (1977; обидва – реж. Л. Биков), «Женці» (1979, реж. В. Денисенко).

В перелику наших творчих перемог ми свідомо обмежуємось тільки цими іменами, щоб заохотити Вас до більш докладного знайомства з нашою історією на цьому сайті чи в музеї кіностудії, нагадати Вам та познайомити з іменами багатьох талановитих людей різних кінематографічних професій: акторами, операторами, композиторами, художниками, монтажерами, звукорежиссерами та всіма, без кого неможливе створення фільмів.

Майбутнє кіностудії міцно пов’язано з її славетним минулим.